Recovery-Plus

https://www.facebook.com/share/p/1AM78J7bob/

https://www.facebook.com/share/p/1AM78J7bob/

Хочеться вам розповісти про діяльність в м. Києві одного із аферистів–інтелігентів, який видає із себе фахівця ІТ-технологій. Розовощекий інтелігентного виду чоловік на ім’я Максим, приблизно 32 років, який працює в офісі за адресою: м. Київ, вул. Джона Маккейна (колишня Івана Кудрі), буд. 43. Максим використовує різні телефони для зв’язку з клієнтурою: 0689445161; 0632518618; 0967787576; 0933794646; 0638858280. Цікаво, що деякі телефони записані за фірмою “Recovery - Plus”, що займається комп'ютерним ремонтом, офіс якої територіально знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 6. Не відомо, які відносини у цього Максима з цією фірмою. Цим нехай займаються податківці. Але при спілкуванні зі своїми клієнтами він постійно вживає слово “ми”, хоча ніхто із замовників його послуг, які приходили у призначений час в офіс за адресою Джона Маккейна, 43, нікого, крім нього не бачили. Як розповідають потерпіли замовники, Максим призначає зустріч строго на певний час і день. Проте чомусь постійно запізнюється під різними приводами. Мабуть такий у нього психологічний трюк. Чому? Тому, що при прийомі одного, основного клієнта, відразу з’являється інший. Може й співучасник. Цей Максим при обговоренні замовлення постійно переключається від одного до іншого клієнта і торопить із заключенням договору того, кому призначив зустріч. Зараз трохи про сам офіс. Це 1-2- кімнатна квартира # 8 на другому поверсі за вказаною адресою по вул. Джона Маккейна, 43. Квартира розміщена в будинку часів хрущовської оттепелі, в якій не робився навіть косметичний ремонт з тих же часів. Кімната, де цей Максим веде прийом клієнтів - антураж комп’ютерної майстерні. Чому антураж? Всі столи, полки, підлога і навіть стіл, за яким він веде прийом, просто заставлені розібраними системними блоками, вінчестерами, деталями від комп’ютерів. Увагу привертає те, що всі ці запчастини покриті товстим шаром пилу. Єдиний робочий комп'ютер на столі, де цей Максим веде прийом, при використанні навіть ним, чомусь постійно глючить. Після експрес-перевірки Максим впевнено заявляє об’єм пошкодженої пам’яті на магнітному (електронному) носії, який клієнт приносе йому на обстеження, і впевнено заявляє, що майже все це він оновле завдяки магічному 16-ти позиційному коду. Зазвичай за це просить 4000-5000 або навіть більше гривень. Укладає договір на друкованому папері, трохи схожому на листа в село до бабусі, де прописує вказану суму. Далі цікавіше. Він особисто телефонує на залишений клієнтом номер мобільного, коли оновлення інформації ним начебто зроблено, і впевнено призначає зустріч на певний день і час. Нюанс у тому, що він знов ж таки запізнюється на призначену ним зустріч і ще до початку цієї зустрічі знов з’являється ще один клієнт, на якого він миттєво переключається. Щодо змісту оновленої ним інформації з магнітного (електронного) носія, з’ясувалося пізніше, при додатковій перевірці “оновлених” файлів. Так, з’ясувалося наступне. Максим переписує у папку “оновлених” ним файлів з носія клієнта, залишеного для оновлення пошкодженої ділянки, декілька не пошкоджених файлів. Ці файли Максим “засмічує” у папці “оновлених” великою кількістю “тематичного сміття”. Зокрема, він “вирізає” якісь частинки файлів, які не були пошкоджені на залишеному клієнтом носії інформації і додає в папку “оновлених”. Фокус-мокус у тому, що “оновлена” таким чином інформація точно відповідає об’єму втраченої, яка була заявлена Максимом на попередній зустрічі під час оформлення клієнтом замовлення на оновлення. Але кількість “оновлених” таким чином файлів сягає 200-ті і більше одиниць. Максим пропонує їх переглянути протягом короткого часу на робочому комп’ютері, який постійно глючить, і знов переключається на іншого клієнта, який несподівано з’явився в офісі разом із основним клієнтом. Таким чином, постійно переключаючись від основного замовника на іншого, Максим постійно торопить основного замовника із переглядом 200-т або навіть більше файлів начебто “оновленої” ним інформації. Щось підказує, що це його черговий психологічний трюк. Навіть людина, яка в погано розбирається в комп’ютерах, може зрозуміти, що таку кількість файлів можна перевірити не менш, як за 1 годину, а може навіть більше. В результаті такого психологічного тиску (трюку) у більшості випадків клієнт погоджується платити заявлені гроші за начебто “оновлену” інформацію, розуміючи, що втрачена інформація йому може бути важливою, а відведеного Максимом часу на перевірку підготовленого ним “інформаційного сміття”, не має. “Оновлену” таким чином інформацію Максим добросовісно швиденько переписує на будь-який носій замовника. При цьому чомусь забирає бланк договора-замовлення, де вказувалася сума грошей, яку йому було сплачено за послуги, а замість нього видає якусь бумажку, яку називає актом виконаних робіт без всяких пояснюючих в цій бумажці за змістом роз'яснень. Епілог. Клієнт в спокійній обстановці протягом 2-3 годин у себе вдома або в іншому обладнаному для цього місці поза офісу Максима уважно перевіряє “оновлену” таким чином інформацію і в ітозі розуміє, що не одного втраченого ним файла не оновлено цим Максимом. Якщо комусь цікаво або не повірить написаному, спробуйте зробити у цього Максима замовлення і порівняйте його поведінку з тим, про що ви прочитали. А ще спробуйте найти хоча б три відмінності від того, що з вами буде відбуватися, із тим, що написано в моєму оповіданні. Шановні читачі! Ви ж розумієте, що кіберполіція тут нічим не допоможе. Допоможе лише розголос і можливо ще трошки ТЦК, бо поки наші хлопці гинуть на фронті, такі Максими обдурюють пересічних громадян на немаленькі гроші. Ну, а про податки, то нехай налогова розбирається. Все ж таки їм буде легше це зробити, ніж контрольні закупівлі на OLX…

Хочеться вам розповісти про діяльність в м. Києві одного із аферистів–інтелігентів, який видає із себе фахівця ІТ-технологій. Розовощекий інтелігентного виду чоловік на ім’я Максим, приблизно 32 років, який працює в офісі за адресою: м. Київ, вул. Джона Маккейна (колишня Івана Кудрі), буд. 43. Максим використовує різні телефони для зв’язку з клієнтурою: 0689445161; 0632518618; 0967787576; 0933794646; 0638858280. Цікаво, що деякі телефони записані за фірмою “Recovery - Plus”, що займається комп'ютерним ремонтом, офіс якої територіально знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 6. Не відомо, які відносини у цього Максима з цією фірмою. Цим нехай займаються податківці. Але при спілкуванні зі своїми клієнтами він постійно вживає слово “ми”, хоча ніхто із замовників його послуг, які приходили у призначений час в офіс за адресою Джона Маккейна, 43, нікого, крім нього не бачили. Як розповідають потерпіли замовники, Максим призначає зустріч строго на певний час і день. Проте чомусь постійно запізнюється під різними приводами. Мабуть такий у нього психологічний трюк. Чому? Тому, що при прийомі одного, основного клієнта, відразу з’являється інший. Може й співучасник. Цей Максим при обговоренні замовлення постійно переключається від одного до іншого клієнта і торопить із заключенням договору того, кому призначив зустріч. Зараз трохи про сам офіс. Це 1-2- кімнатна квартира # 8 на другому поверсі за вказаною адресою по вул. Джона Маккейна, 43. Квартира розміщена в будинку часів хрущовської оттепелі, в якій не робився навіть косметичний ремонт з тих же часів. Кімната, де цей Максим веде прийом клієнтів - антураж комп’ютерної майстерні. Чому антураж? Всі столи, полки, підлога і навіть стіл, за яким він веде прийом, просто заставлені розібраними системними блоками, вінчестерами, деталями від комп’ютерів. Увагу привертає те, що всі ці запчастини покриті товстим шаром пилу. Єдиний робочий комп'ютер на столі, де цей Максим веде прийом, при використанні навіть ним, чомусь постійно глючить. Після експрес-перевірки Максим впевнено заявляє об’єм пошкодженої пам’яті на магнітному (електронному) носії, який клієнт приносе йому на обстеження, і впевнено заявляє, що майже все це він оновле завдяки магічному 16-ти позиційному коду. Зазвичай за це просить 4000-5000 або навіть більше гривень. Укладає договір на друкованому папері, трохи схожому на листа в село до бабусі, де прописує вказану суму. Далі цікавіше. Він особисто телефонує на залишений клієнтом номер мобільного, коли оновлення інформації ним начебто зроблено, і впевнено призначає зустріч на певний день і час. Нюанс у тому, що він знов ж таки запізнюється на призначену ним зустріч і ще до початку цієї зустрічі знов з’являється ще один клієнт, на якого він миттєво переключається. Щодо змісту оновленої ним інформації з магнітного (електронного) носія, з’ясувалося пізніше, при додатковій перевірці “оновлених” файлів. Так, з’ясувалося наступне. Максим переписує у папку “оновлених” ним файлів з носія клієнта, залишеного для оновлення пошкодженої ділянки, декілька не пошкоджених файлів. Ці файли Максим “засмічує” у папці “оновлених” великою кількістю “тематичного сміття”. Зокрема, він “вирізає” якісь частинки файлів, які не були пошкоджені на залишеному клієнтом носії інформації і додає в папку “оновлених”. Фокус-мокус у тому, що “оновлена” таким чином інформація точно відповідає об’єму втраченої, яка була заявлена Максимом на попередній зустрічі під час оформлення клієнтом замовлення на оновлення. Але кількість “оновлених” таким чином файлів сягає 200-ті і більше одиниць. Максим пропонує їх переглянути протягом короткого часу на робочому комп’ютері, який постійно глючить, і знов переключається на іншого клієнта, який несподівано з’явився в офісі разом із основним клієнтом. Таким чином, постійно переключаючись від основного замовника на іншого, Максим постійно торопить основного замовника із переглядом 200-т або навіть більше файлів начебто “оновленої” ним інформації. Щось підказує, що це його черговий психологічний трюк. Навіть людина, яка в погано розбирається в комп’ютерах, може зрозуміти, що таку кількість файлів можна перевірити не менш, як за 1 годину, а може навіть більше. В результаті такого психологічного тиску (трюку) у більшості випадків клієнт погоджується платити заявлені гроші за начебто “оновлену” інформацію, розуміючи, що втрачена інформація йому може бути важливою, а відведеного Максимом часу на перевірку підготовленого ним “інформаційного сміття”, не має. “Оновлену” таким чином інформацію Максим добросовісно швиденько переписує на будь-який носій замовника. При цьому чомусь забирає бланк договора-замовлення, де вказувалася сума грошей, яку йому було сплачено за послуги, а замість нього видає якусь бумажку, яку називає актом виконаних робіт без всяких пояснюючих в цій бумажці за змістом роз'яснень. Епілог. Клієнт в спокійній обстановці протягом 2-3 годин у себе вдома або в іншому обладнаному для цього місці поза офісу Максима уважно перевіряє “оновлену” таким чином інформацію і в ітозі розуміє, що не одного втраченого ним файла не оновлено цим Максимом. Якщо комусь цікаво або не повірить написаному, спробуйте зробити у цього Максима замовлення і порівняйте його поведінку з тим, про що ви прочитали. А ще спробуйте найти хоча б три відмінності від того, що з вами буде відбуватися, із тим, що написано в моєму оповіданні. Шановні читачі! Ви ж розумієте, що кіберполіція тут нічим не допоможе. Допоможе лише розголос і можливо ще трошки ТЦК, бо поки наші хлопці гинуть на фронті, такі Максими обдурюють пересічних громадян на немаленькі гроші. Ну, а про податки, то нехай налогова розбирається. Все ж таки їм буде легше це зробити, ніж контрольні закупівлі на OLX…